ГАПТУВАННЯ ХV-ХVIII СТОЛІТЬ
Золотна вишивка України-Русі була тим живодайним фунтом, на якому розвивалося гаптування в наступні часи. Шедевром українського шитва кінця XV століття слід вважати так званий Золочівський фелон. Збереглося 11 постатей фігур Із композиції «Деісус». Вони вирізані з невідомого зразка, можливо пелени*, і нашиті на фелон**, який походив із церкви Святого Миколам м. Золо-чева. Ця пам'ятка вражає надзвичайною вишуканістю художньо-стилістичних засобів шитва і є неперевершеним їраіком «живопису голкою». Кожна з 11 фігур, зокрема Сп. Богоматері, Івана Предтечі, вражає індивідуальністю у вирішенні художнього образу. їх вирізняє чіткість пропорцій, тонке моделювання облич.
Українське гаптування протягом XVI-XVII століть оперувало невеликим колом сюжетів.
Найбільше поширення в оздобленні фелонів мали деісусні пророчі композиції. Найдавніша датована пам'ятка - це олліччя фелона 1625 року - дар Луцькою ІЛ Острозького єпископа Ісаакія Києво-Печерській лаврі.
Композиція «Деісуса» на українських фелонах вирізняється складом «предстоячих». У центрі - «Цар-Вседержитель» з почтом янголів, одягнутий у далматик, з короною на голові, зі скіпетром і державою в руках, обабіч - Богородиця, Предтеча, архангели Михаїл та Га-вриїл. Найкоштовніший фелон - це дар Костянтина Мо-кіевського, родича гетьмана Мазепи, Києво-Печерській лаврі (1702 р.). Тут чин «Деісуса» ускладнюється і долучає апостолів, євангелістів. Кожна фігура деісусної композиції гаптується з певним символічним зображенням. Так, Мойсей зображується з неопалимою купиною, Аарон - з розквітлим жезлом, Давид - з псалтирем, Соломон - з моделлю єрусалимського храму, апостол Петро із сувоєм і ключем, апостол Павло - з книгою й мечем.
Українські плащаниці - то справжні шедеври шитва. Плащаниця - це велике чотирикутне полотнище з шовку або оксамиту із зображенням Ісуса Христа після зняття його з хреста. Вона символізує хресний подвиг Сипа Божого в ім'я спасіння людей. На плащаницях зображуються сюжети «Оплакування», «Покладення до гробу». Навколо зображення вишивається тропар і Великої Суботи. Це відтворення сюжету, описаного в Євангелії віл Марка. Ввечері у Велику П'ятницю Йосиф Ариматейсь-кий отримав у Пілата дозвіл зняти розіп'яте тіло Христа. Разом з Никодимом вони кладуть тіло Спаситсля на камінь помазання. При цьому зображується Богородиця, Марія Магдалина та Іван Богослов. По боках - янголи з рипідами, іноді зображуються жони-мироносиці - Марія Якова та Марія Клеопова. Сиена «Оплакування» в пла-шаницях поступово перетворюється на сцену - «Покладення до гробу». Саме такою є унікальна плашаниця XV століття з церкви Архангела Михаїла з с. Жиравки, шо зберігається в Національному музеї у Львові. Сюжет «Оплакування» трактований лаконічно, виразно, без зайвих деталей. У центрі - розпростерте мертве тіло Христа в оточенні чотирьох янголів з рипідами, Богородиці та Івана Богослова. Вся сцена пройнята глибоким сумом - сповнений скорботи образ Богоматері, що тримає на колінах голову Христа, припавши обличчям до його ЩОКИ.