Крім виробів золотного шитва, які високо цінувались і зберігались у соборах, літописи згадують І тих, хто створював їх. Так, у XI столітті Анна-Янка, сестра Володимира Мономаха, дочка великого князя Всеволода «из грек», яка прийняла постриг у створеному її батьком Андріївському монастирі в Києві, організувала школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом. Анна, дружина Рюрика Ростиславовича, вишивала для своєї родини і для оздоблення церков: «Сама прилєжала трудамь и рукодєлиємь швєниєм золотом и еєрєбром, яко для сєбя и дєтєй свои\, пачє жє для монастьіря Вьідубєнкого». У княжих родинах жінки захоплювалися гаптуванням і шитвом коштовним камінням І перлами. Використовуючи працю й інших жінок, вони створювали власні майстерні. Така князівська майстерня відома за часів Андрія Боголюбського.
Видатною пам'яткою давньоруського шитва є зображення Оранти з двома янголами, а також п'ятьох фігур святих, що були знайдені під час розкопок у Софії Київській. Шитво виконане місцевими майстринями в XIII столітті. Воно вирізняється художньою завершеністю, одухотвореністю образів і високою професійною майстерністю. Рафіноване відчуття лінії, витонченість кольору і водночас виняткова урочистість і велич дають підставу віднести його до вершин декоративного мистецтва столичної школи шитва. Центральне місце в композиції належить фігурі Богоматері з піднятими руками, в довгому вузькому одязі, її плечі й голову вкриває мафорій. Обабіч зображено на повний зріст янголів із складеними крилами. В руках кожний тримає жезл із проквітлим кінцем.
Одяг янголів вирішено на зіставленні золота і срібла. Саме їхня мінлива гра. переливи блиску відіграють головну роль у художньому вирішенні образів у цілому. Особливий інтерес становить фігура святого Григорія, яка Лнайкраше збереглася. Постать має легкі, граціозні пропорції, обличчя вишите світлим шовком з яскравим виділенням червоним шовком губ, з чітким підкреслен-оОням лінії брів, шо майже під прямим кутом переходять до лїнІЇ носа. Бганки одягу персонажів підкреслено тонкими лініями, які відтворюють рух тканини, шо надає їм чіткості і графічності. Лаконізм силуетів, їхня виразність, граціозність і артистизм володіння лінією виявляють ши- року освіченість майстринь, високу їхню професійну підготовку, глибоку обізнаність як з Іконописом, так і з найкращими досягненнями галтувального мистецтва в цілому.
Зображення «священного дерева» дає зразок розвинутого рослинного мотиву з прямим центральним стовбуром, шо виростає із землі й закінчується пятипелюстковою квіткою і загнутими гілками. Наявність цього сюжету є свідченням поступового наповнення світу язичницької міфології новими, християнськими образами. Зберігає значення язичницьке «дерево життя», але воно вже християнізується, стаючи «деревом раю», хоча його функції близькі до значення старого «дерева життя».
лучшая частная школы Москвы