Відомо, що на Чернігівщині, як і в інших районах України, набула поширення ажурна вишивка. Для неї характерними техніками є «лиштва», «вирізування», «виколювання», «довбанка», різноманітні мережки. Вони насичуються кольором на відміну від білих узорів Полтавщини. Так, «шабак» виконується в чотири кольори: чорним, білим, червоним, синім. Змережування «шеляжок» у вигляді ажурних стрічок виконується червоним, чорним, білим, жовтим.
Для виконання мережок можна використати котушкові нитки. Для тонких тканин беруть нитки високих номерів (60, 80), а для грубих - середніх.
Залежно від місцевості той самий вид мережки може мати різні назви. У цій книжііі наведено найпоширеніші.
Мережками прикрашали найрізноманітніші вироби, «лжс нони легкі у виконанні, вишукані, надають непо-піорності й своєрідності костюмові. Особливо гарний ви-їлил мають мережки на жіночих блузках, білизні, дитячому одязі.
Серед усього цього розмаїття чітко простежуються ос-ншпіі, так звані прості мережки, на базі яких виконують усі інші.
Шириною мережки називається проріджена смуга шінини. У складних і сполучних мережках шириною пшіжасться уся вишита смуга, зокрема й проріджені доріжки та проміжки суцільної тканини.
Простими мережками називають такі, для яких висмикують лише одну смугу тканини й застосовують один ісхмічний метод.
«Одинарний прутик».
Основою мережки є звичайний ручний шов, який застосовують для підшивання рубця. З розвитком народного мистецтва вишивання цей шов видозмінився й перетворився в найпростішу мережку - «одинарний прутик».
Курсы бухгалтеров 2008 Петербург. Курсы Бухгалтерия:1С - обучение 1С в Санкт-Петербурге.