«Лиштва»
Вишиваючи «лиштвою», стїбки кладутьпаралельно ниткам тканини - основи та утоку. Кожний стібок віддалений від попереднього на одну нитку тканини (рис. 15). Робочу нитку після утворення стібка повертають назад, а голку вколюють поруч із прокладеним стібком, пропустивши одну нитку тканини. Рисунок формується з обох боків тканини.
«Вирізування».
Цей шов у поєднанні з лічильною гладдю, мережками та іншими видами швів дуже поширений на Полтавщині й виконується білими або сіри ми нитками на білому полотні. Він також побутує на Київщині, але виконується червоними або чорними нитками.
Спочатку качалочками обшивають контур фігурки (елемента узору), стежачи за тим, щоб одні й ті самі нитки з обох сторін контуру потрапляли в стовпчики. Як тільки фігура буде обкидана ниткою, вирізують нитки біля качалочок і висмикують. Виходить сіточка всередині фігурки. Стовпчики утвореної сіточки щільно обкидають робочою ниткою, одночасно виконуючи в центральних клітинках накидні петлі (рис. 16). Перехрещення стовпчиків закривають двома перехрещеними діагональними стібками. Порядок виконання вишивки всередині фігурки показано стрілочками.
«Виколюванпя», або «солов'їні вічка».
Цейшов самостійно не застосовується, а входить як складова частина у великі композиції поряд з іншими швами, як-от: «лічильна гладь», «зерновий вивід».
Шов «виколювання» являє собою квадратик з дірочкою посередині.
Стібки, якими обкидають дірочку, роблять різної довжини по одній нитці тканини. Щоб мати правильний квадратик з дірочкою посередині, беруть парну кількість
«Виколювання», або «солов'їнівічка»
Красивий вигляд цей шов має з мережками, його застосовують в оформленні орнаментів.