ВИШИВКА КІНЦЯ XIX -ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
З початку XX століття в Україні відбуваються процеси формування різноманітних художніх напрямів в образотворчому мистецтві й активного співробітництва провідних художників-аваигардистів з народними майстрами, їх звернення до символічної мови народної творчості. Ці взаємовпливи привели до глибоких структурних видозмін, пов'язаних з народженням цілого напряму українського модерну, авангарду.
Митці, формуючи український варіант модерну, звертаються до часів героїчної епохи Гетьманщини XVII- XVIII століть, доби розквіту бароко. Саме цей яскраво виражений національний стиль стає об'єктом наслідування і естетичних рефлексій. Водночас формування стилю з ретроспективною орієнтацією до героїчного минулого надає йому не лише змістову паралель, ставши своєрідним історіософським двійником, парафразом, і посилює ідеологічну спрямованість, працює на формування «української ідеї», збігається з соціально-політичнії ми й культурними процесами за відродження і становлення національної культури.
В Україні зусиллями творчої інтелігенції, меценатів створюється розгалужена мережа майстерень, в яких генеруються й реально втілюються новітні ідеї. Майстерні в Скопцях та у Вербівці були тими центрами, де викристалізовувалися нові ідеї синтетичного мистецтва, а зго-лом - супрематизму*. Увага авангардистів до народної селянської творчості була програмною і сприяла інтен-сивнішому оновленню пластичної мови, демократичній спрямованості, брала участь у формуванні специфічної мови супрематизму, його «лексики», а також мала вплив мл творчість таких видатних народних майстрів, як Ганна Собачко, Параска Власенко, Євмен Пшеченко, Василь Довгошия. Згодом ці пошуки несподівано проявлять себе у творчості геніальної художниці-примітивістки Марії Примаченко.