Зображення на іконах, у настінному живописі полі-Нічних і релігійних діячів, світських людей, гетьманів, смірінини, запорожців - характерне явище в українському мистецтві ХУП-XVII! століть.
Особливого поширення водночас досяг культ Покропи Богородиці. Адже саме тоді відбувалося закладання ноних церков на її честь. Панування культу Покрови Бо-юродиці на Запорожжі цілком природне й має свої пояснення, ііе насамперед сповнене небезпеки буремне житій козаків, що потребувало небесного заступництва, і те, що культ Покрови й влахернське диво символізували за-хип християн від іновірців.
Зображення Покрови Богородиці на Запорожжі також мало свої відмінності. Божу Матір малюють на іконах мпііже нарівні з віруючими, на невеликій хмарині. Вона прикриває омофором царя, патріарха, запорожців і є заступницею всього Війська Запорозького.
Покрова Богородиці, що вкриває омофором віруючих, набуває свого поширення в гаптуванні. Серед пам'яток імітування XVII-XVIII століть одними з найчастіше вишиваних сюжетів, окрім «Покрови», були гаптовані роботи із сюжетом «УспІння Богородиці». Іконографічно його шбражують як сцену, де в центрі на ложі лежить Бого-млгір в оточенні апостолів, а Христос тримає її душу, сїишиту як немовля, щоб перенести на небо.
Усніння Богородиці, як найголовніше престольне свяіо Києво-Печерської лаври, широко відтворене в по-ечії, гімнах, у іконах і гравюрах. Цей сюжет було втілено В українському гаптуванні в багатьох храмах Києва й пам'ятках, пов'язаних з Лаврою. В гаптуванні Богородицю зображено на ложі, за яким стоїть Христос у ман-дорлі* з душею Марії, сповитою як немовля, і увінчаний шести крильцем. На першому плані зображуються постаті Афонія та янгола, шо відрубує йому руки. Цей сюжет запанував у гаптуванні XVII століття, як натяк на покарання невірних (Афоній завжди зображений у багатому іноземному вбранні). У XVIII столітті сюжет «Успіння» вже не мав сцени покарання Афонія.