Вишивки Тернопільської області відзначаються густим, темним, аж до чорного, колоритом.
Виконані вовною, густі, без пробілів, орнаменти суцільно вкривають рукави жіночих сорочок,
гаптовані поверхневим швом. З початку XX ст. вишивка набула яскравіших кольорів,
поширились хрестикова техніка, квіткові орнаменти.
Для надання сорочкам особливо святкового вигляду суцільні маси орнаменту, що вкривають усе тло рукава, розцвічували срібними і золотними нитками. Легкості й ажурності сорочкам надає змережування окремих частин «павучками».
На Поділлі поширеним жіночим убором була перемітка — один з найдавніших засобів пов'язування голови заміжньої жінки. У різних районах склалася своя традиція щодо пов'язування переміток, але кінці її завжди залишались вільними, І на них добре читався малюнок вишивки золотними і срібними нитками.
Багато і щедро вишивали на Буковині. Тут вишивка займала провідне місце в художньо-декоративному оздобленні народного костюма. Яскраво і різноманітно прикрашались рукави святкових сорочок у техніці низь, настил, хрестик, мережка. Вишивали різнокольоровими вовняними, бавовняними нитками, використовуючи шовк, золотну і срібну нитки, металеві пластинки — «лелітки». Композиція сорочок на рукаві має переважно тридільну побудову — полик, зморшка і нижня частина.