Техніка хрестика часто імітує традиційні шви як більш ' легкий і доступний засіб
зображення. У зв'язку з цим на Київщині з'явилась «обманна мережка», на Чернігівщині Ті
називали «фальшиве вирізування», широко побутувала ця техніка на Вінниччині. Вона справляє
враження ажур¬ної наскрізної техніки, яка полягає в тому, що напівхре-стиком зашивається
тло узору через один, а сам узор за¬лишається білим і сприймається як орнамент. Рослинні
узори, виконані цією технікою, втрачають натуралістичне трактування й набувають легкості й
ажурності.
У 30-х роках XX століття на території Київського Полісся поширилася так звана «писана», або «рисована», техніка шитва. Це умовно вирішені рослинні орнаменти і різноманітних за формою листочків, пуп'янків, квітів. Техніка, нагадуючи гладь, має ту особливість, що попе¬редньо на полотні вільно, від руки, малюється майбутній малюнок. Форми окремих елементів усуціль зашиваються червоним кольором, надаючи їм площинності й підкрес¬люючи декоративність. Іноді контур червоної квітки об-водиться чорним, завдяки чому весь малюнок набуває чіткості, графічної виразності. Вишивка «писаних» соро¬чок і рушників потребувала особливого вміння й худож¬нього смаку. У кожному селі були свої найкращі виши¬вальниці. Так, у селі Болотня уславилася мати народної ¦¦ художниці Марії Приймаченко Параска Василівна. В ди-І тинстві вона також малювала односельцям узори на руш¬ники й сорочки.
«Занизування». Найбільш поширилося на Волині, побутує й на Київщині. Виконується переважно нитками червоного кольору.
Узори, виконані в цій техніці, будуються з паралель¬них горизонтальних або вертикальних стібків, прокладе¬них від одного краю рисунка до другого. Кожний наступ¬ний ряд стібків віддалений від попереднього на одну нит- Вишиваючи «косим хрестиком», оформляють відразу цілий ряд хрестиків. Спочатку в одному ряді роблять косі стібки зліва направо, а потім зворотним рухом голки пе¬рекривають їх справа наліво ірис. 35). На вивороті утво¬рюється рівний рядок вертикальних стібків.