Наприкінці XIX — на початку XX століття в Україні, особливо на Сумщині, Полтавщині,
Черкащині, популяр¬ною стала «тамбурна» техніка. Вона була поширена у вишивці Вірменії, в
арабських країнах. її назва прийшла до нас із Франції (іатЬоиг — барабан). Російські назви
— «в петлю», «петелькой», «цепочкой», «косичкой» — відтворюють характер цього шва, що
складається з лан¬цюжка (петля в петлю). Цей шов образно йменують «тропкой», «мьішиной
тропой». У російській вишивці «тамбурна» техніка з'явилась у XVIII столітті, в Україні в
народній вишивці вона поширилась у XIX—XX століттях. Мотиви орнаменту рослинні, вільних
вибагливих ліній, не пов'язані з рахунком ниток полотна.
Вишивались узо¬ри червоним кольором, іноді з додаванням жовтого, си¬нього, чорного. Особливо цікаві так звані «кумачеві» рушники, які виконувалися білими нитками на червоно¬му полотні. Сьогодні велику справу відродження нині призабутої «тамбурної» техніки розпочала Олександра Теліженко з Черкас — відомий майстер української вишивки, пред¬ставниця сучасної генерації молодих митців України. Во¬на глибоко досліджує давню народну вишивку, уважно вивчає різноманітні техніки шитва і, творчо переосмис¬ливши, дає свою індивідуальну Інтерпретацію. Особливо полюбляє художниця вишивати рушники. Розлогі вибаг¬ливі фантастичні дерева, як символи вічного оновлення житія, розквітають на червоному, білому полотні її руш¬ників. Твори Олександри Теліженко — «Холодний яр», «Роде наш красний», «Роксолана» — це творче оновлен¬ня традицій народної вишивки, її подальший розвиток шляхом сучасного мистецтва.
«Тамбурний шов». В основі його лежить найпро¬стіший допоміжний шов «ланцюжок», котрий у ви¬шивці застосовується для обводки І зв'язку між окреми¬ми елементами композиції, а також ним користуються як самостійним швом, — це «тамбурний», виконаний пе¬тельками. «Ланцюжок» вишивається справа наліво (на 2, З, 4 нитках, залежно від щільності тканини). Закріплюємо робочу нитку на чотирьох горизонтальних нитках за до¬помогою петлі. Набираємо на голку чотири нитки осно¬ви, притримуємо вишивальну нитку великим пальцем лівої руки й робимо петлю справа наліво, нитка під кінцем голки. Виводимо голку на лицьовий бік, потім уколюємо її в те ж саме місце, набираємо чотири нитки основи, підтримуємо робочу нитку лівою рукою й роби¬мо петлю справа наліво. Після цього протягуємо виши¬вальну нитку на лицьовий бік.
Знову виколюємо голку в тому ж місці й так продовжуємо виконувати стібки до кінця ряду. Зворотний бік має вигляд суцільної строчки.