Своєрідну групу становлять рушники Гуцульщини. Кожне село тут має своє художнє обличчя, улюблену га¬му кольорів. У Косові все своє життя прожила видатна вишивальниця Ганна Герасимович. З молодих літ вивча¬ла вона скарби народної вишивки. Зачарована побаче¬ним, створювала нові рисунки, які лягали на полотно рушників. Узори майстрині приваблюють своїм тонким відчуттям кольору. Найулюбленішими її техніками були «низинка», хрестик, біла мережка «цирка».

Витоки творчості Михайлини Сабодаш з Коломиї грунтуються на давніх традиціях прикарпатської вишив¬ки, шо вирізняється стриманим колоритом з перевагою темно-червоних, чорних кольорів, витонченою ювелір¬ною проробкою деталей орнаменту. Основним засобом художньої виразності вишивок Сабодаш є чітка лінія, пе¬реважно чорного кольору, що утворює і підкреслює ос¬новні форми малюнка, які потім ускладнюються й допов¬нюються Іншими кольорами. Сабодаш творчо інтерпре¬тує традиції народної вишивки. Вона застосовує у своїй творчості найпоширеніші техніки — хрестик, «стебнівку», гладь, але найулюбленішою залишається «низинка». Світ асоціативних уявлень майстрині розкривається у вишивці рушників. Образна змістовність їх будується через ритміко-пластичнІ мотиви, певний колорит. Так, основа художнього образу рушника «ВІвцІ мої, вівпі» перелається через ритмічне повторення домінуючого мотиву «бараня¬чих ріжків». Візерунок «Подарунок матері», побудований на контрастному зіставленні кольорів — чорного і черво¬ного, викликає асоціації з художнім образом, поширеним у поетичній творчості. Свіжість барв, м'який ліризм ви¬різняє рушники «Гори димлять», «Вечірнії зорі».