Витягнутої однієї нитки з тканини, перебираючи ії кою кожну вертикальну нитку тканини
{рис. 33/1).
Протягуючи робочу нитку, слід рахувати кількість ни¬шк, шо перебираємо — їх має бути
стільки, скільки не-і плідно для виконання чотирьох стовпчиків. Протягнув¬ши робочу нитку,
переводимо голку в нижній, тобто в перший ряд мережки (точка І нарис. 33/2). Охопивши по
вертикалі дві горизонтальні нитки тканини (дві нитки складають чисницю), вводимо голку в
другий ряд мережеки (рис. 33/3), а потім виділяємо необхідну кількість вер¬тикальних ниток
для стовпчика (в нашому випадку — три вертикальні нитки). Робочу нитку протягуємо.
Наступ¬ним рухом стягуємо ці нитки у стовпчик і одночасно пе¬реходимо до виконання
наступного стовпчика. Протягнувши нитку, отримуємо горизонтальний стібок мереж¬ки, що
лежить у другому ряду. Потім знову за рисунком чергують затягування і стягування ниток у
стовпчики. Пройшовши в такий спосіб увесь другий ряд, закріплю¬ють робочу нитку зліва.
Далі висмикують нитку з ткани¬ми для третього ряду мережки й вишивають його ана¬логічно,
починаючи з правого краю. В останньому (верхньому) ряду мережки виконують «подвійний
прутик».
Застосовували мотиви «терен», «виноград», «ключики». Типовий для Чернігівщини елемент ажурного поєднання двох частин сорочки за допомогою наскрізної мережки, так званої «чернігівської розшивки». Вирізняються вишивки Ковельського, Камінь-Ка-ширського, Володимир-Волинського, Любомльського, Любешівського районів, а також вишивки північно-схід¬ної частини Волині. В селах Забужжя, Пульмо вишивали стрічковими узорами, утвореними з рядів ромбів, вписа¬них у прямокутники, що поперемінно вишивалися черво¬ним і синім кольорами. Якщо північно-західний ареал виокремлюється вишивкою синьо-червоною з дрібними орнаментальними елементами, то узори Східного Полісся Характерні червоно-чорним поєднанням кольорів і орна¬ментами масивних форм. У поліських районах Рівненської області побутувала вишивка білими нитками гладдю, «вирізуванням», «набіруванням», якою оздоблювали жіночі сорочки, руш¬ники. На Поліссі використовували також «вирізування» й ажурні «розшивки» (техніка, при якій дві частини сороч¬ки поєднуються між собою за допомогою наскрізної ме¬режки). Різні елементи народного одягу виконувались ус¬таленими техніками шиття. Так, уставки, манжети, комі¬ри, пазухи жіночих, чоловічих сорочок виконувалися «за-волікуванням», «занизуванням», а кожухи, свити — глад¬дю, «стебловим швом», «тамбуром» вишивали рушники. Хустки з білого лляного полотна мали на кутах велику китицю й ромбічний орнаментальний малюнок рельєф¬ної вишивки в техніках гладьових швів.