На Гуцульшині й досі більшість жінок вишиває. Скільки мистецького таланту, тонкого розуміння краси,щ любові й терпіння в їхніх роботах! Техніки вишивок дуже складні, потребують великого хисту і вправності. Найпо¬ширенішою серед них є «низинка». Нитки йдуть пара¬лельно основі, шиється вона з вивороту, стібки лягають суцільними рельєфними площинами, створюючи інтен¬сивну колірну гаму. Майстрині застосовують такі давні техніки, як «колення», «кручення», «нозадголковий шов». Рукава жіночих сорочок суцільно вкриті вишивкою — дрібними «розетками», «кочільцями», «ромбиками», іноді нишивку розміщують у вигляді скісних орнаментальних смуг різної ширини. Вишивці кожного району, навіть села притаманна художня своєрідність. Так, у Яворові орнаменти були •сливові», «черешневі», «соснові», «кручені». Найулюб-* ленішим мотивом залишався узор «скриньковий» у ви-I гляді ромбів або зигзагів, утворених прямокутниками, а І також малюнок «головкатий» — у вигляді ромбів чи І трикутників з маленькими ромбиками-«головками» на верхніх кутах. Колорит яворївських вишивок червоний, підсилений жовтим, зеленим і чорним.

Поступово гама змінюється в бік багатобарвності: переважають блакитні, зелені, сині кольори, у брусторівських вишивках — зе¬лені, чорні. Вовняні, високого рельєфу вишивки посту¬паються місцем тонким бавовняним. У верховинській вишивці домінує чорний колір, орнаменти утворюються від різноманітної комбінації ромбів, трикутників. Від¬мінність вишивки цього мистецького осередку полягас в детальному розробленні середини елементів. Кожна форма орнаменту подрібнюється на маленькі квадра¬тики, які, мов перлини, заповнюють увесь внутрішній простір. Улюбленими є мотиви «очкатий», «качуровий», «скриньковий».