Так, у с. Вовківці БорщІвського району вишивка рос¬линним орнаментом чорного кольору
контрастувала з широкими смугами мережок жовтого та оранжевого ко¬льорів. У с. Устє широкі
полики мають тридільну компо¬зицію й чергуються тоненькими смугами золотого і срібного
шитва-«маскацела». Поширені тут також мереж¬ки «микання». Особливо цікаві сорочки, рукава
яких оз¬доблено косими смугами з мотивів орнаменту так званих звізд. У верхній частині
рукава серед смуг обов'язкове парне зображення солярних знаків — сонця й місяця. Та¬ка
вишивка в с. Устє має назви «плечики», «крупленка», «рукав».
У Заліщицькому районі поряд із геометричними ши¬роко побутує рослинний орнамент крупних форм. Це — звивисті гілки, що вкривають перед І спину сорочки. В деяких селах цього району (приміром у Богданівці) со¬рочки вишивали червоним шовком, як на Покутті, ре¬тельно їх «рисили», тобто збирали в дрібні складочки, шо створювало додатковий художній ефект різноманітності й глибини поверхні полотна сорочки. Вишивка Наддністрянщини вирізняється самобут¬ністю й має певну спільність з народним одягом Покуття та Пруто-Дністровського рівнинного межиріччя, куди входять Новоселицький, Заставнівський, Кіцманський, Хотинський, Кельменецький та Сокірнянський райони,які дослідники зараховують до Буковинського Поділля. Тут було поширено кілька типів сорочок — сорочки з «морщенкою» і реліктова тунікоподібна жіноча сорочка, яка мала в кожній місцевості свої вертикальні й горизон¬тальні композиційні побудови. Крім того, на Покутті, в місцевостях за течією Дністра, побутував унікальний тип сорочки з «крученими» рукавами.