На початку XX століття поширюється техніка вишив¬ки хрестиком, застосовують квіткові
орнаменти, до тем¬них кольорів додаються яскравіші кольори — синій, фіолетовий, зелений.
У 30-тІ—40-ві роки популярними стають орнаменти «жабки», «ланцюг», «кривеньке». Вишиті
сорочки тут ма¬ють своєрідний чорно-фіалковий колорит. Основний ма¬люнок створюється
чорною, до нього додаються синя, фіолетова, вишнева барви.
У 40-х роках на Гусятинщині поширюється вишивка бісером, лелітками, стеклярусом. Осередком вишивки бісером стає село Самолусківці.
Для Бучацького району характерними були сорочки з пік званими капаними рукавами.
Поі
Та щоби с
к йдете, хлопці, в танець,
їли
і рук
Каї
Своєрідною красою виділяються вишивки Наддніст¬рянщини, зокрема БорщІвського та Заліщицького райо¬нів. Узори тут виконуються чорною вовною, гаптовані різноманітними техніками шитва: «поверхницею», «стеб-нівкою», хрестиком, «кучерявим швом». Саме ці шви створюють високий рельєф вишивки, контрастне проти¬ставлення білого поля сорочки й густої насиченої маси орнаменту. Для надання сорочкам святкового вигляду суцільні площини вишивки розцвічували срібними, золо¬тими нитками, лелітками. Ажурності надає мережання окремих частин «павучками» або іншими різнокольоро¬вими мережками.