У Карпатах, на Прикарпатті сформувалась і набула свого розквіту незнана раніше вишивка
рушників. Давні, традиційні узори гуцульської вишивки з уставок жіночих сорочок
переносяться на полотно рушників і своєрідно переосмислюються майстринями. В узорах Ганни
Герасимович, Галини Киви, Михайлини Сабадаш, Євдокії Геник відчувається багатство творчої
фантазії, тонке відчуття прекрасного. Велична краса карпатської природи сприяла
монументалізації геометричного орнаменту, контрастному протиставленню чорного, червоного,
жовтого, зеленого кольорів. Особливістю творчої манери майстринь є укрупнення окремих
елементів, виділення центра композиції, наповнення твору емоційною наснаженістю.
У центральних районах України — на Полтавщині, Київщині, Чернігівщині — широкого розповсюдження набула орнаментація з пишних рослинних форм: гілки з квітами, що складені у букет, дерево-квітка, вазон-квітка, форми якого різні за своїми абрисами. Мотив дерева — один із найулюбленіших у світовій художньо-поетичній творчості. Його зустрічаємо в російському, білоруському, українському мистецтві, він типовий для Болгарії, Польщі, Румунії, Молдови. Як відзначали дослідники, семантика його сягає у глибину віків і пов'язана з язичеською міфологією.
Священне дерево життя є символом матері-природи. Характерно, що зображення богині-берегині, «дерева життя», так само як і символіка червоного кольору, збереглись на рушниках, що мали ритуальне значення, були в обряді знаком-символом. Мотив дерева-квітки протягом часу зазнав модифікації і щоразу інтерпретувався залежно від смаків і уявлень народних майстрів. Так, на Полтавщині в усіх видах народної творчості ми можемо відзначити широке розповсюдження мотиву дерева, вазона з квітами.