Поділля
Поділля займає територію між Південним Бугом і Дністром, його умовно поділяють на Західне,
Східне Поділля та Подністров'я.Краєвид Поділля має неповторний сільський пейзаж, про який
писала Леся Українка:Красо України, Подолля, Розкинулось мило, недбало.Подільська вишивка
— одна з найбільш складних і красивих в Україні. Бездоганні шодо техніки виконання,
високохудожні вишивки цієї області зачаровують з пер¬шого погляду.
Найкращі полотна ткали в чорноземних районах По¬ділля, де були особливо сприятливі умови для вирощу¬вання конопель. Лляне полотно м'яке, має дрібнішу клі¬тинку, сірувато-охристІ відтінки, а конопляне — тугіше, зеленкувато-сірих відтінків. В Україні відомо близько 20 видів полотна. У ХТХ столітті вишивали лляними, коноп¬ляними й вовняними нитками ручного виробництва. Нитки пряли з найкраще вичесаних волокон льону чи ко¬нопель, пряли тоненько й рівно, щоб нитка вільно руха¬лась у вушці голки й легко стелилася на тканині. Потім нитки білили, фарбували, натирали воском або жиром. Нитки для вибілювання золили в діжках-«зільницях». У діжки складали нитки, намотані в півмітки, пересипали попелом із спалених дров і заливали окропом. Лугова во¬да поступово вибілювала нитки, потім їх прали й висушу¬вали на сонці чи на морозі. Такими нитками вишивали, часто комбінуючи із сірими, небіленими, що мали зеле¬нуватий відтінок. Для фарбування використовували кору вільхи, дуба, ягоди бузини, цибулиння. У південних райо¬нах
Східного Поділля нитки для вишивання змочували гарячою водою з розчином лугу, отриманого від спаленої соломи гречки. В результаті нитки набували світлого во¬христого кольору, його називали «пшеничним». Із сере¬дини XIX століття стали користуватися привозними ба¬вовняними, вовняними, металевими, шовковими нитка¬ми, бісером.