Літописи часто згадують твори шитва у зв'язку з дарами, пожежами або пограбуванням. Саме з таких повідомлень дізнаємося про наявність у церквах Путивля, Києва та інших міст дорогоцінних творів літургійного шитва. Так, під 1146 роком згадується, шо під час пограбування Путивля загинули «іньдитья б-Ь и платьі сло-ужєбнься, а все шито золотомь». 1164 року записано «и присла царьдарьі многьі Ростиславу, оксамити и паволоки и вся оузорочь разноличная». Серед дарів князя Володимира Васильковича різним церквам під 1288 роком перелічуються дари у Володимирі, та Любомлі «и зав-Ьсьі золотом ШИТЬІ».
Шитво потрапляло на Русь і як здобич. Так, під 907 роком, говорячи про повернення Олега з Царгорода до Києва, літопис повідомляє: «И приде Олегь к Києву, не-ся злато, и паволоки, и овоши, и вина, и всякеє оузоро-чье». Паволоки згадуються на рівні із золотом, що доводить, як дорого й високо вони цінувалися. Про паволоки згадує видатний давньоруський письменник і мандрівник Данило Заточник: «Паволока расшитая разноцветньїми шелками красоту свою показьівает». 1037 року в Києві постав величний Софійський собор, який утверджує київську святиню на противагу Софії Константинопольській і звеличує владу київського князя. Софія стає центром громадського, політичного й культурного життя. Всередині храм був надзвичайно пишно прикрашений. Серед мерехтіння мозаїк, соковитих фресок, орнаментів різьблення на камені виокремлювалися також і вишиті тканини. Це знайшло відображення в літописі під 1037 роком: «и украсию всякою красотою, золотом и камєниєм многоиєнньім и паволоками». Візантійський звичай з нагоди свят виставляти в соборі дорогоцінний одяг знайшов своє відображення в храмах Володимира й Києва. «Порти, тобто дорогоцінний одяг, який князі дарували до церкви на честь якоїсь події або як пам'ять про себе, зберігалися в соборі. Дорогоцінні тканини та облачення соборної ризниці під час урочистих свят вивішували на «две верви» між північними й південними вратами храму.
Золоте шитво було дуже поширене серед знаті й високо цінувалося сучасниками. Гапти часто описують І згадують у літописах нарівні зі значними політичними подіями. Літописи, крім повідомлення про загибель творів золотого шитва, перелічують і різноманітні речі, гаптовані золотом, що свідчить про їх широке побутування.