¬ ”крањн≥ вишивати вм≥ли скр≥зь. ƒовгими зимовими вечорами, п≥д час вечорниць за тихою розмовою або п≥д п≥сню. ƒл¤ вишиванн¤ не потр≥бно складних пристосувань та особливих умов прац≥. √олка, полотно та ше вм≥нн¤ й бажанн¤, перейн¤т≥ в≥д матер≥ чи бабус≥ й закарбован≥ в тих чудових виробах, шо лежать у скрин≥.
” комплекс≥ художн≥х засоб≥в оформленн¤ народного вбранн¤ вишивц≥ завжди належало ч≥льне м≥сце. ’арактер вишивки, виб≥р тих чи ≤нших орнаментальних мотив≥в, кол≥рне р≥шенн¤ залежало в≥д призначенн¤ од¤гу, соц≥альних ≥ в≥кових чинник≥в. ѕрим≥ром, сорочки на
≤≤ЎЋ—Ќ№ вишивалис¤ скромно й просто, св¤тков≥ - ре-≤√я≤.≤≤≤Ў—, передус≥м вес≥льн≥ сорочки.
¬ ансамбл≥ св¤ткового вбранн¤ головна увага прид≥л¤-≤≤ƒ—» пишно орнаментован≥й сорочц≥. «давна, ¤к в≥домо, тренажну частину посагу нареченоњ становили вишит≥ Ђпроби, насамперед сорочки. ѕрацелюбн≥сть нареченоњ пи почалас¤ за к≥льк≥стю й довершен≥стю вишитих нею шршок, котрих у посагу було б≥льше сотн≥. ћайстрин≥ шшплювалис¤ пошуками новоњ орнаментики, змагалис¤ м≥ж собою в майстерност≥. ќд¤гати чисту б≥лу сорочку в нед≥лю чи св¤то було обов'¤зковим правилом, в≥дступати п≥л Ђкого не м≥г ≥ найб≥дн≥ший сел¤нин. Ђ’оч латаненька, Ђ√≥и б≥ленькаї, - говорить народне присл≥в'¤.
омпозиц≥¤ сорочки - то ч≥тко продумана й лог≥чна коиструктивно-декоративна система взаЇмозв'¤зку площин вишивки, поЇднанн¤ ажурних шв≥в ≥ в≥льних частин ќ≥лого тла, що п≥дкреслюЇ декоративн≥сть вишивки. ќрнаментувалис¤, головним чином, рукава, под≥л, пазуха, ком≥р. ¬ишивка в загальн≥й схем≥ сорочки будуЇтьс¤ на чергуванн≥ вертикальних ≥ горизонтальних орнаментальних л≥н≥й, що створюЇ велику ритм≥чну р≥зноман≥тн≥сть.