” 1915-1917 роках у ¬ерб≥вц≥ Ќатал¤ ƒавидова з а-зим≥ром ћалевичем розробл¤Ї нов≥ принципи моделюванн¤ од¤гу, що було нев≥д'Їмною частиною завдань, ¤к≥ постали перед мистецтвом новоњ епохи.
« подальшим наступом тотал≥тарного режиму експеримент творчого контакту художник≥в-авангардист≥в з народними майстрами вс≥л¤ко замовчувавс¤, роботи знищувалис¤, б≥льш≥сть митц≥в змушена була ем≥грувати. ÷¤ творча сп≥впрац¤, що ввела украњнське народне мистецтво у св≥товий контекст, залишилас¤ втраченою парадигмою XX стол≥тт¤.
” своњх роботах народн≥ майстри та художники використовували Ђполтавську гладьї та Ђхудожню гладьї.
Ђѕолтавська гладьї. ’оча цю гладь називають полтавською, але вона поширена по вс≥й ”крањн≥.
ўоб заповнити ¤ку-небудь форму орнаменту, прокладають довгий ст≥бок в≥д контуру одн≥Їњ сторони елемента рисунка до контуру другоњ сторони, а шоб ст≥бок (довжина його може дос¤гати 3 см) щ≥льно прил¤гав до ≥канини, його прикр≥плюють к≥лькома косими ст≥бками, иивод¤чи голку справа в≥д прокладеноњ нитки (рис. 14). ѕот≥м поруч ≥з ст≥бком прикр≥пленн¤ робл¤ть другий довгий ст≥бок ≥ також прикр≥плюють його косими ст≥бками. “ак продовжують вишивати, поки не заповнитьс¤ вс¤ форма орнаменту. якщо кр≥пильн≥ ст≥бки розташован≥ на одному р≥вн≥, то з вивороту будуть маленьк≥ ст≥бки, розкидан≥ без будь-¤кого пор¤дку. ћожна кр≥пильн≥ ст≥бки вишивати на одному р≥вн≥.
якщо вишивати Ђполтавською гладдюї в к≥лька кольорових тон≥в, то межа кольору вир≥зн¤Їтьс¤ досить р≥зко. ” цьому раз≥ ст≥бки мають немовби продовжувати один одного, тобто л¤гати в одному напр¤мку.
ўоб мати рельЇфн≥ший контур, ≥нколи, починаючи вишивати, робл¤ть додатковий настил по контуру рисунка.
¬ишивають кольоровими нитками мул≥не у дв≥-три нитки або крученим шовком. ÷ей шов найчаст≥ше застосовують в узорах рослинного орнаменту. Ќапр¤мок ст≥б-к≥в може йти за формою мотиву, тобто зб≥гатис¤ з напр¤мком жилок листк≥в чи пелюсток, або ж паралельно горизонтальним ниткам тканини.
Ђѕолтавська гладьї, в ¤к≥й ст≥бки розм≥щено за формою мотиву й виконано червоним кольором, маЇ назву Ђ—тарокињвськаї.
Ђ’удожн¤ гладьї, або гладь з переходами тон≥в, особливоњ техн≥ки не маЇ. —т≥бки кладутьс¤ так, щоб один кол≥р переходив в ≥нший.