У 1910 роні в селі Скопці Переяславського повіту на Полтавщині помішиця Анастасія Семиградова створила навчально-показову майстерню, куди художнім керівником було запрошено Євгенію Прибильську.
Діяльність Прибильської багатопланова й різноманітна, саме їй належить провідна роль у формуванні таких творчих особистостей, як Ганна Собачко, Параска Власенко, НаталІя Вовк. Хоча її власні роботи, їхня художньо-стилістична спрямованість залишилися поза увагою дослідників. їх слід аналізувати на широкому тлі розвитку мистецтва початку XX століття.
Вишивки, створені за ескізами художників, шо гуртувалися навколо Скопців на початку століття, були виявом естетичної системи модерну з художньою виразністю шичної форми предмета або одягу. Увага митців звернута до особливостей вишивки гладдю, всі роботи є перенесенням живописного малюнка на полотно за допомогою техніки гладі різнокольоровим шовком. Однак художниця Прибильська шукає, вбирає в себе нові естетичні враження, спілкується з художниками різних течій, експонується на виставках сучасного мистецтва в галереї Де-мерсьє (Москва) поряд з Костянтином Коровіним, Олександром Головіним, Казиміром Малевичем, Олексаид-рою Єкстер. Була подорож до Парижа в 1914 році з виставкою робіт народних майстринь. Саме тут, у Парижі, в ательє на бульварі Кліші, заснованому відомим модельєром Полем Пуаре, народжується мода на тканини з квітковим орнаментом. З 1911 року Пуаре запрошує живописця і графіка Рауля Дюфі. Він багато експерементує. вивчає примітивістів, лубок, створює малюнки, які відповідають художнім уявленням напруженого за ритмом XX століття. Він прагне підвищеної декоративності й експресії форм і образів, живописного вільного вирішення орнаменту, чистоти кольору. Природно, шо атмосфера активних новаторських пошуків кольору, нових принципів орнаментації, які панували в Парижі, полонили Прибильську. Після знайомства й бесід з Раулем Дюфі вона писала, шо він був у захопленні від її колекції «сільських малюнків». Повернувшися з Парижа, Прибильська відходить від наслідування шитва XVIII століття. Адже, як писала вона в одному з листів: «Свіжий сільський малюнок і писанка штовхали до яскравості й руху».