Найдавніші пам'ятки шитва застосовують шиття облич шовковою ниткою. Протягом XVII століття в українському гаптарстві виробилася проста манера зображення облич, викристалізувався певний ідеал типажу. Виразною графічною чорною лінією шовкової нитки технікою «стебнування» на саєті* ретельно окреслювались очі, брови, ніс. Бороди, волосся вишивали «єдвабним» швом. Жіночі обличчя, як правило, були округлими, :і м'яким ніжним І ласкавим виразом облич. Чоловічі - спокійні, врівноважені, з чорними бородами й волоссям у більш молодих і світлим - у літніх. Проте завдяки своїй віртуозній майстерності гаптувальниці уникали одноманітності й трафаретності й досягали певного настрою, складних психологічних характеристик зображуваних.
Золоте гаптування широко використовує коштовні прикраси, перли для обведення німбів, дорогоцінне каміння. Перли завозили з Індії та Персії через Азов І Ка-фу, а також із Голландії та інших країн Західної Європи. Дуже поширеними стали російські перли північних областей. Перли були скатні і окатні, тобто круглі (що цінувалися більше), та нерівні, дешевші.
Для гаптування використовували найрізноманітніші коштовні тканини: парчу, китайський, перський шовк, італійську однотонну камку з крупним узором, західноєвропейський оксамит. Його особливо полюбляли, оскільки він утворює глибоке, м'яке тло, на якому контрастно вирізняється гаптування.
Техніка золотного шитва має багато різновидів, але все ж вона поділяється на дві групи: шитво «у прикріп» та шитво «в прокол».
Шитво «у прикріп». Золоті нитки накладаються рядами на площину тканини й поперемінно прикріплюються до неї дрібними стібками тонкої шовкової нитки. Певний порядок прикріплень утворюють узор золотного шитва.
Шитво «в прокол» вирізняється тим, що нитка пропускається крізь тканину. До вивчення технік золотного шитва слід ознайомитися з додатками І та 2. Для вишивання золотом передусім необхідно мати спеціальну шпульку довжиною 23 см. Золота або срібна нитка намотується на шпульку за допомогою ручки (довга частина шпульки), за яку тримається вишивальниця, направляючи за узором вишивки. Так варто робити тому, що від доторкання рук нигка псується. Ще для виконання золотного шитва слід мати тонке шило, яким проколюють дірочки на тлі вишивки, щоб голка з робочою золотою ниткою вільно проходила крізь тканину або шкіру. Не треба забувати, шо під час вишивання золотом тканина щільно натягнута на п'яльця.
Шитво «за картою» (рис. 1). На ту частину узору, яку необхідно вишити настилом золотою або срібною ниткою, наклеюють або пришивають клаптики картону, вирізані за узором. Вони мають бути жовтого або білого кольору - під колір майбутньої вишивки - для того, щоб не просвічувалося крізь вишивку інше тло. Золота або срібна нитка накладаються поверх візерунка щільними рядами, й кожний ряд прикріплюється до тканини тонкою шовковою ниткою під колір золота або срібла. Шовкова нитка, що прикріплює золоту нитку на межі картону, переходить на звороті вишивки на другий бік, де закріплюють інший ряд настилу.