—ухозл≥ткою шиють техн≥кою Ђу прикр≥пї або Ђза л≥чбоюї. „ерез те, що металева нитка була мало еластичною, не гнучкою, “≥ не проколювали кр≥зь тканину, ¤к це було у XII-XIII стол≥тт¤х у техн≥ц≥ Ђв проколї, а накладали поверх ≥ закр≥плювали шовковою ниткою. ѕри цьому на блискуч≥й поверхн≥ залишалис¤ коротк≥ рисочки, крапочки, утворюючи р≥зноман≥тн≥ геометричн≥ в≥зерунки, складну св≥тлот≥ньову гру поверхн≥. Ќа виробах XVI- XVIII стол≥ть Ђзакр≥пкиї найчаст≥ше мали вигл¤д р≥зно-ман≥тних поЇднань ромб≥в, пр¤мокутник≥в, хвил¤стих л≥н≥й, що створюють суц≥льний в≥зерунок ст≥бк≥в. ќск≥льки гаптуванн¤ передбачало л≥н≥йно-плошинне в≥дтворенн¤ зображень, то постат≥, р≥зноман≥тн≥ предмети, детал≥ арх≥тектури, орнаментальн≥ мотиви гаптувалис¤ силуетно, з розпод≥лом частин т≥ла, вбранн¤ р≥зними площинами узор≥в. ÷им дос¤галас¤ п≥дкреслена граф≥чн≥сть малюнка. « другоњ половини XVII стол≥тт¤ детал≥ вбранн¤ виконують рельЇфним Ђшвом по мотузц≥ї. «'¤вл¤Їтьс¤ м'¤ка нит¤на п≥дкладка п≥д зображенн¤, що спочатку не створюЇ рельЇфу. њњ прикр≥пл¤ли ст≥бками-прикр≥пами по вс≥й поверхн≥, рахуючи к≥льк≥сть ниток, в≥д чого техн≥ка Ђв прикр≥пї д≥стала назву Ђза л≥чбоюї. ”с≥ постат≥ вишивалис¤ окремо па полотн≥ з п≥дстеленн¤м з ниток, а пот≥м нашивалис¤ на в≥дпов≥дне м≥сце виробу. ѕо кра¤х зображенн¤ обшивалис¤ шнуром ≤з сухозл≥тки, що виразно п≥дкреслювало њхн≥й контур, надавало ч≥ткост≥ й граф≥чноњ виразност≥. « другоњ половини XVII стол≥тт¤ гаптуванн¤ набуваЇ ¤скравоњ рельЇфност≥, накладаЇтьс¤ б≥льша к≥льк≥сть шар≥в п≥дстеленн¤. омб≥нац≥њ закр≥пок, переважно складних узор≥в ромба, поступаютьс¤ м≥сцем паралельним л≥н≥¤м. «'¤вл¤Їтьс¤ Ђпанцирнеї шитво.
“акож застосовувалис¤ дробниц≥ - металев≥, ср≥бн≥ або золот≥ бл¤шки р≥зноњ форми: кругл≥, овальн≥, гранчаст≥. ¬они прикрашалис¤ чеканкою, грав≥руванн¤м, емаллю, орнаментальним узором, сюжетними композиц≥¤ми.
≤нод≥ в золотне шитво вводили фольгу - тонкий лист м≥д≥, позолочений, поср≥бнени≥≥ або з кольоровим забарвленн¤м.