Славу Києво-Флорівському монастиреві здобула ігуменя Олена, яка очолювала монастир з 1749 по 1754 рік. Сама ігуменя щедро дарувала до різних церков свої роботи, й сьогодні понад десять підписних творів, які вдалося розшукати, зберігаються в музеях Києва, Полтави. Роботи ігумені позначені яскраво вираженими рисами барокового стилю. їм притаманні нові свіжі композиційні рішення, відмова від давніх трафаретів, залучення до шитва талановитих митців малярні Києво-Печерської лаври. Віднині всі лики святих не гаптуються, а малюються пензлем, що лає змогу передавати складні психологічні почуття. Серед найвдаліших її робіт - катапетасма, тобто велика завіса Царських Врат 1756 року для Успенської церкви Києво-Печерської лаври, фелони 1748 року «Собор Архістратига Михаїла» й «Таємна вечеря». Саме ігумені Олені було замовлено плашаницю до Михайлівського Золотоверхого монастиря, яка в описі 1843 року подається як «страсна». Зелений колір оксамитового тла плащаниці чудово виявляє й підкреслює ошатність зображень, шитих золотом і сріблом. На ній гаптовано сюжет «Покладення до гробу». В центрі - розпростерте тіло Ісу-са Христа, в тузі стиснув руки і схилився Іван Богослов, у сумних позах завмерли Божа Матір та Марія Магдали-на. Ця плащаниця призначалася для Михайлівського собору й саме тому в її сюжет введено головних патронів цієї київської святині - архістратига Михаїла та святої
ІіирПОрИ, ЯКІ тримають з обох боків покривало, щоб по-кліїсш ;и> гробу тіло Спасителя. Привертає увагу постать архіїмрамна Михаїла. В її трактуванні відчувається вплив західносвропейського мистецтва, образне вирішення й духовна наснага твору спираються на нові виражальні можливості гаптарства, засновані на естетичних ідеалах барокового мислення. Динамічність постаті досягається завдяки природній невимушеній позі архангела. Майстриня підкреслює внутрішню динаміку, застосовуючи експресивне світлотіньове моделювання бганок одягу, й водночас віртуозно-вишукано окреслює силует. Емоційність підтримано реальним трактуванням жіночих образів - відтворенням намиста й вишитої сорочки, що виглядає з-під пишного гаптованого одягу Варвари. Ця несподівана деталь - свідчення глибокого інтересу до реалій життя. Іконописець, що попередньо розробляв малюнок, та гаптарка спиралися на нові естетичні ідеали й нові можливості вишивання. Вони полягали у відході від абстрактної ідеальності, в оспівуванні хоч і піднесеної, але земної краси.
Плашаниця цікава не лише незвичністю вирішення сюжету й глибиною образів, а й тим, що в написі повідомлено про батьків ігумені та її дівоче прізвище.
Своєрідним є покров «Собор Архістратига Михаїла» 1748 року. Тут уперше ііуменя застосувала цікавий художній прийом зображення хмар, на яких стоять архангели. Хмари ніби складаються з окремих плошки, шо пишно клубочаться і напливають одна на одну. Поряд із золотою ниткою широко вводиться кольорова, і тому хмари перетворюються на насичену кольором орнаментовану поверхню. Цей декоративний прийом потім повторюється в численних роботах монастиря. Незвичним є вирішення сюжету. На хмарах, обабіч архангела Михаїла, молодого, енергійного воїна з мечем, у військових обла-дунках, стоять шестеро архангелів - Гавриїл, Ієгудиїл, Уриїл, Рафаїл, Салафіїл, Ісреміїл.