≥нець XVII-XVIII стол≥тт¤ - це пер≥од формуванн¤ нац≥ональних рис украњнського шитва, коли оптим≥стичне, ¤скраво п≥днесене декоративне св≥тов≥дчутт¤ та його народноестетичн≥ ≥деали були тим св≥жим подихом, шо наповнював рад≥стю та св¤тков≥стю украњнське мистецтво.
Ќове слово в украњнському гаптарств≥ 20-х рок≥в XVIII стол≥тт¤ належить черн≥г≥вському осередку шитва ≥ зокрема ѕ'¤тницькому ж≥ночому монастирев≥. —аме на „ерн≥г≥вщин≥ було започатковано в гаптарств≥ стиль бароко. –озширюЇтьс¤ коло сюжет≥в, ¤к≥ дають можлив≥сть в устален≥ рел≥г≥йн≥ сюжети вводити конкретн≥ персонаж≥, вбран≥ в украњнський народний од¤г, та окрем≥ арх≥тектурн≥ споруди. Ќа опл≤чч≤ фелона Ђ«≥шест¤ —в¤того ƒухаї, створеного у ѕ'¤тницькому „ерн≥г≥вському монастир≥, серед апостол≥в вигаптувано 12 нен≥мбованих ж≥нок у чернечому вбранн≥. ÷е Ї новим п≥дходом до образу людини, њњ м≥сц¤ й рол≥ в сусп≥льств≥.
—аме в ѕ'¤тницькому монастир≥ у 1720-т≥ роки було створено низку роб≥т, ¤к≥ започаткували нову еру украњнського гаптарства з ¤скраво вираженими рисами нац≥ональних форм мистецтва. ÷ей новаторський п≥дх≥д ви¤вивс¤ на вс≥х р≥вн¤х створенн¤ художнього образу - ¤к у нових техн≥чних засобах шитва, так ≥ в запровадженн≥ ол≥йного живопису дл¤ малюванн¤ облич.
” „ерн≥г≥вському ѕ'¤тницькому монастир≥ з 1712 року прот¤гом 40 л≥т ≥гуменею була ‘отин≥¤ ћаксимо-вич≥вна, сестра „ерн≥г≥вського арх≥мандрита ≤оанна ћаксимовича, в≥домого мислител¤, поета, пропов≥дника.
¬ ≤сторичному музењ „ерн≥гова ≥м. ¬. ¬. “арновського збер≥гаЇтьс¤ воздух Ђѕокладенн¤ до гробуї. …ого виконано за зразком антим≥нса**, осв¤ченого „ерн≥г≥вським арх≥мандритом ≤оанном ћаксимовичем, за малюнком в≥домого гравера ≤. ўирського. ¬оздух з малинового оксамиту, на тл≥ ¤кого ¤скраво вир≥зн¤Їтьс¤ гаптована композиц≥¤. ќбаб≥ч розпростертого мертвого т≥ла ’риста - схилен≥ постат≥ …осифа та Ќикодима. ¬они намагаютьс¤ п≥дн¤ти на пелену т≥ло —пасител¤. њм вторують ф≥гури ¤нгол≥в, шо тримають напоготов≥ плашаницю. ¬ центр≥ ф≥гура Ѕогоматер≥, ¤ка у в≥дчањ стисла руки, та ≤вана Ѕогослова, ¤кий обн≥маЇ њњ ≥ вт≥шаЇ. —хилилась у смутку ћар≥¤ ћагдалина. ¬ антим≥нс≥ 1697 року ≤. ўирський уперше вв≥в у загальну композиц≥ю ф≥гури Ївангел≥ст≥в. ¬они вм≥шен≥ в бароков≥ картуш≥ з ¤нголом угор≥. њхн≥ спок≥йн≥ пози, зосереджен≥ на своњх думках обличч¤ ви¤вл¤ють повну в≥дсторонен≥сть в≥д того, що в≥дбуваЇтьс¤. јдже вони не св≥дки под≥њ, а т≥, хто в майбутньому опише њњ у своњх ™вангел≥¤х. ” цьому воздус≥ вперше в украњнському гаптарств≥ натрапл¤Їмо на мальован≥ ол≥йними фарбами обличч¤ зображених.