Ќаприк≥нц≥ XIX стор≥чч¤ внасл≥док проникненн¤ на село кап≥тал≥стичних в≥дносин, посиленн¤
класового розшаруванн¤ безземельне ≥ малоземельне сел¤нство починаЇ все б≥льше займатись
художн≥ми промислами, що було дл¤ нього додатковим зароб≥тком. ”трудненн¤ з≥ збутом
готовоњ продукц≥њ с≥льських кустар≥в на ринках, конкуренц≥¤ фабричних товар≥в призвод¤ть
до зубож≥нн¤ та економ≥чноњ залежност≥ майстр≥в в≥д торговц≥в-скупник≥в. ѕевну роль у
збереженн≥ народного мистецтва, захист≥ с≥льських кустар≥в в≥д експлуатац≥њ скупник≥в
з≥грала прогресивна творча ≥нтел≥генц≥¤.
¬идатн≥ представники украњнськоњ л≥тератури “. Ўевченко, ≤. ‘ранко, ѕ. √рабовський, ћ. оцюбинський, Ћес¤ ”крањнка виступали посл≥довними захисниками народного мистецтва, п≥дкреслюючи його ≤сторичну самобутн≥сть, велике значенн¤ в розвитку культури. ≤нтерес прогресивноњ ≥нтел≥генц≥њ до народноњ творчост≥, зокрема до вишивки, розвиток культурно-осв≥тньоњ д≥¤льност≥ серед украњнського населенн¤ спри¤ли ≥ поклали початок музейн≥й справ≥. ¬ цей же час було опубл≥ковано ц≥лу низку альбом≥в ≥з зразками украњнськоњ народноњ вишивки. ¬они попул¤ризували справжн≥ шедеври мистецтва, протид≥ючи впливу низькопробних орнамент≥в, ¤к≥ поширювались п≥д назвою Ђмалорос≥йська продукц≥¤ї.
‘актично початок вивченню украњнськоњ вишивки було покладено виданою у 1876 роц≥ ќ. осач (ќ. ѕч≥лкою) Ч мат≥р'ю ген≥альноњ Ћес≥ ”крањнки Ч роботою Ђ”крањнський народний орнаментї.
ќрган≥зовуЇтьс¤ к≥лька приватних та земських художн≥х арт≥лей, шк≥л-майстерень, ¤к≥ залучають талановитих народних майстр≥в, роботи ¤ких потрапл¤ють на всерос≥йськ≥ ≥ м≥жнародн≥ виставки. ” пореволюц≥йн≥ роки на ”крањн≥ було орган≥зовано художн≥ вишивальн≥ промисли. Ќайв≥дом≥ш≥ серед них були у селах лемб≥вка на ѕод≥лл≥, ќлен≥вка, агарлик, —унки, —м≥ла на ињвщин≥, ƒ≥гт¤р≥, –ешетил≥вка, ќп≥шн¤, —копц≥ на ѕолтавщин≥. њх очолювали художники-профес≥онали. “ак, у с. ¬ерб≥вц≥ з 1915 року працювала ќ. ≈кстер, в —унках Ч ћ. ѕра-хов, у —копц¤х Ч ™. ѕрибильська та ≥н.