Мотиви, збагачені творчою фантазією вишивальниць, були далекі від першоджерела І в кожній
місцевості мали своє трактування. Так. на Київському Поліссі поширеними стають мотиви
крупних форм, у яких кольори лягають суцільними площинами з переважанням червоного. Весь
рукав густо, як килим, заповнюється улюбленими мотивами — «калина», «копита», «паничі»,
«кропива». У Богуславському, Миронівському, Ржишівському районах розробка мотивів більш
розріджена, чорний колір лише підкреслює і відтіняє переходи однієї форми в іншу.
Орнаментальні мотиви «дощ», «перчики», «гвоздики», «берізка» складають чіткий ритм і
строгу симетрію в загальній композиційній схемі.
Поділля займає територію між Південним Бугом і Дністром; його умов¬но поділяють на Західне, Східне Поділля і Подністров'я. Подільська вишивка — одна з найбільш складних і красивих на Україні. У вишивці Східного Поділля переважають геометричні мотиви складних сполучень, мініатюрна розробка їх справляє враження дорогоцінної мозаїки.
На Вінниччині своєю бездоганністю і витонченістю відзначаються вишивки сіл Клембівка і Городківка.
Тут здавна займалися вишивкою як промислом не тільки жінки, а й чоловіки. Вироби потрапляли на ярмарки Києва, Петербурга, Парижа, вирушали в далеку подорож по світу. У 1892 році в газеті «Буковина» Михайло Коцюбинський в статті «Вироби селянок Поділля на виставці в Чикаго» з жалем писав про тяжкі умови праці талановитих вишивальниць села Клембівка. Розуміючи величезне значення мистецтва вишивки, він закликав, що «давно вже пора звернути увагу на народний промисел і всякими заходами підняти його».