–ос≥њ та на ”крањн≥ Ч з початку XIX ст. ÷≥Їю техн≥кою вишивали в м≥стах та панських маЇтках р≥зноман≥тн≥ предмети ≥нтер'Їрного призначенн¤: панно, прикраси на мебл≥, скатерки, серветки та ≥н.

«деб≥льшого це були натюрморти, пишн≥ кв≥тков≥ букети з об'Їмно-живописним трактуванн¤м форм, багатою гамою кол≥рних в≥дт≥нк≥в.

” народному вишиванн≥ ц¤ техн≥ка викликана по¤вою нових рослинних натурал≥стичних мотив≥в у червоно-чорн≥й гам≥. ÷ей процес пов'¤заний з розвитком кап≥тал≥стичних в≥дносин, ¤к≥ зм≥нили патр≥архальн≥ устоњ села, п≥д≥рвали давн≥ традиц≥њ та у¤вленн¤ про красу ≥ доц≥льн≥сть, вироблен≥ в народному мистецтв≥ прот¤гом стол≥ть. “ехн≥ка хрестика поступово вит≥сн¤Ї давн≥ засоби шитва, сталу колористичну гаму вишивок.

ћайстрин≥ надають перевагу натурал≥стичним мотивам тро¤нд, гвоздик, л≥лей, жоржин, хмелю, винограду, що поширюютьс¤ через друкован≥ вз≥рц≥, дешев≥ альбоми з малюнками дл¤ вишивок у псевдонародному стил≥. јле поступово вишивальниц≥ навчилис¤ домагатись ц≥л≥сност≥, ритм≥чного сп≥вв≥дношенн¤ б≥лого тла ≥ ¤скравоњ насиченоњ вишивки. “рансформац≥¤ художньо-внразних засоб≥в нових мотив≥в ≥шла в≥д натурал≥стичност≥, детал≥зац≥њ до все б≥льшого узагальненн¤, площинно-декоративного вир≥шенн¤. ¬м≥нн¤ майстринь творчо, ≥ндив≥дуально п≥дходити до трактуванн¤ узору привело до того, що нав≥ть однаков≥ мотиви кожного разу мали ≥ншу ≥нтерпретац≥ю й осмисленн¤.