У народному вишиванні ця техніка викликана появою нових рослинних натуралістичних мотивів
у червоно-чорній гамі. Техніка хрестика поступово витісняє давні засоби шитва, сталу
колористичну гаму, традиційні орна¬ментальні мотиви.
Майстрині надають перевагу натуралістичним моти¬вам троянд, гвоздик, лілій, жоржин, хмелю, винограду, які поширюються через друковані взірці, дешеві альбоми з малюнками для вишивок у псевдонародному стилі.
Замість традиційних орнаментів у вишивках з'явля¬ються різноманітні червоно-чорні квітки. Але поступово вишивальниці навчилися домагатися цілісності, ритміч¬ного співвідношення білого тла і яскравої насиченої ви¬шивки. Трансформація художньо-виразних засобів нових мотивів ішла від натуралізації, деталізації до дедалі біль¬шого узагальнення, площинно-декоративного вирішення. Вміння майстринь творчо, індивідуально підійти до трак¬тування узору унеможливило одноманітність, бо навіть однакові мотиви щоразу мали іншу інтерпретацію й ос¬мислення. Мотиви, збагачені власною творчою фантазією вишивальниць, далеко відійшли од першоджерела й у кожній місцевості мали своє трактування. Так, на Київському Поліссі поширеними стають мотиви крупних форм, у яких кольори лягають суцільними площинами з переважанням червоного. На сорочках і рушниках все тло густо, як килим, заповнюється мотивами «калина», «ко¬пита», «паничі», «кропива* і вкривають все поле рукава. широкі нагрудні вишивки чоловічих сорочок — «маніж-Ки». У Богуславському, Миронівському, Ржищівському районах розробка малюнка більш розріджена, чорний Колір лише підкреслює й відтіняє переходи однієї форми п іншу. Орнаментальні мотиви «дощ», «перчики», «гвоз¬дики», «берізка» створюють чіткий ритм і строгу си¬метрію в загальній композиційній схемі малюнка.
На Чернігівщині рослинні мотиви укладаються в го¬ризонтальні смуги орнаменту, з найбільш крупними мо¬тивами внизу рушника.