Треба зазначити, що останнім часом активно відрод¬жується роль рушників. Вони продовжують
своє життя в обрядах (обов'язковий атрибут весільної обрядовості), за¬лишаються неодмінною
окрасою сільського житла. Су¬часні митці вивчають традиції української вишивки.
Пе¬реосмислюючи відомі форми орнаментики, вони шука¬ють нові мотиви, прагнуть в образній
формі відтворити наше сьогодення.
Майстрині водночас відчувають на собі, з одного бо¬ку, вплив традицій, органічну спорідненість з історичною орнаментальною традицією, з другого — вплив сучасного кітчу. Саме це приховує в собі небезпеку, причому не ли¬ше стильової еклектики, а врешті-решт і втрату художньої логіки та руйнацію художньо-образної системи. Саме то¬му таке важливе сьогодні звернення до народних тра¬дицій орнаментації рушників, збереження їх регіонально¬го художнього образу.Відтворюються давні форми «набожників» для ікон, рушників для оздоблення церков, для святкування Вели¬кодніх свят.
Переосмислюючи традиційні форми орнаментики, і насамперед мотив «дерева-квітки», майстрині збагачують їх, уводять нові мотиви — колосся пшениці, грона вино¬граду, квіти соняшника, плоди, ягоди. Вишивальниці свідомо урізноманітнюють орнаментальні композиції. Адже основне їх завдання — створити емоційний образ, символ врожаю, родючості, гімн праці незалежної Української держави.
Образна змістовність вишивки, значущість її сим¬волічного змісту глибоко хвилюють жінок, що прожива¬ють далеко за межами України. Любов Волинець із Спо¬лучених Штатів Америки вивчає історію українського рушника, його побутування у святах та обрядах. Вона са¬ма чудово вишиває рушники, викладає техніки шитва. Неподалік від Нью-Йорка живе Мирослава Стахів — чудова вишивальниця, глибокий знавець української ви¬шивки. Світ асоціативних уявлень майстрині розкри¬вається насамперед у вишивці рушників. Образна їхня змістовність будується завдяки ритміко-пластичним мо¬тивам, певному колоритові, особливостям технічних за¬собів шитва. її талановитими руками створені рушники, що репрезентують художнє обличчя Полтавщини, Київщини, Поділля, Гуцульщини. На карту
України вона поклала узори, типові для кожної місцевості, які злилися в мажорну симфонію на честь краси української вишивки.
Рушники — це віддзеркалення культурної пам'яті на¬роду, в їхніх узорах збереглися прадавні магічні знаки-символи: «дерево-життя», жіночі зображення, символіка червоного кольору, що знайшли своєрідне подальше ос¬мислення та оновлення в сучасності.