Для вишивання використовували куповані нитки за¬полоч, або ж домоткані нитки, фарбовані в
буряковому квасі, полотно використовували домоткане, найкрашим вважалося кролевецьке.
Нитки шитва лягають у різних напрямках, що створює багату гру червоної барви, яка ніби
сяє. Декоративність підсилюється чітко окресленим контуром, і вся композиція стає легкою,
ажурною. Техніка «рушникового шва» в колишніх районах Полтав¬щини — Черкаському,
Золотоніському, замінюється ком-пактнішою композицією й замість рушникового запов¬нення —
густо зашитими площинами, що надають більшої насиченості кольору. На Київщині ця техніка
ус¬кладнюється контурною обводкою. Техніка «полтавсько¬го рушникового шва» на Київщині
зветься «старокиїв-ським швом» і на відміну від попереднього має густіші площини
заповнення нитками. Рушники вишивають інтенсивним червоним кольором, який є відгомоном
символіки червоного кольору й нагадує про давнє сим¬волічне значення рослин.
Червоний колір рушників Пол¬тавщини доповнюється синім на Київщині й Чернігівщині, чорним
і жовтим — на Дніпропетровщині. У Харківській області додавали незначну кількість
зеле¬ного, що підсилював звучання червоного. Рушники цен¬тральних областей України мають
підкреслено вертикаль¬ну композицію. Вони орнаментовані з двох боків рушни¬ка мотивом
«дерева-квітки» або «вазона» пишних рослин¬них форм. У весільних рушниках в орнамент
вплітаються зображення птахів.
«Рушниковий шов» належить до техніки вільного малюнка гладь. Головним у цій техніці є художня ви¬разність контурної лінії. Контур вишивається «стебловим швом», а площини, які формують малюнок (квіти, листя, птахи), вишиваються рушниковим заповненням, тобто різноманітними ромбами, квадратиками, прямокутника¬ми, чергуванням вертикальних смуг, хвилястих ліній.
Приступаючи до вишивання, на тканину слід нанести малюнок — орнамент рослинного характеру. Закріпивши вишивальну нитку на лінії малюнка на кількох верти¬кальних нитках тканини за допомогою петлі, вколюємо голку вправо від першого проколу. Утворюється перший стібок. Набравши зліва направо на голку певну кількість ниток, уводимо її поверх середини першого стібка. Ви¬шиваючи зліва направо, вколюємо голкою з вишиваль¬ною ниткою таку ж кількість ниток тканини, як і першим стібком, уводимо голку й вишиваємо з вивороту у зворот¬ному напрямку (справа наліво), виколюємо її на лицьо¬вий бік у місці першого проколу першого стібка. Таким чином, усі лицьові стібки йдуть праворуч, а стібки з ви¬вороту — ліворуч, причому довжина останніх удвоє мен¬ша. На тканині утворюється наче маленький шнурочок, нашитий по контуру малюнка. Потім заповнюємо се¬редину гладьовими швами.