Поряд з давніми мотивами поширені рослиино-гео-метризованІ мотиви «рожі», «берізки»,
«хміль», «барві¬нок», а також «гусячі лапки», «сливки», «старчики». Вони дають
вишивальницям великі можливості у створенні
.цілісного художнього образу. В їх трактуванні завжди наявний зв'язок з живою природою,
але вони вирішені умовно і стилізовано.
Наприкінці XIX — на початку XX століття значного поширення набули мотиви троянди в червоно-чорній гамі, виконані в техніці хрестика.
Хрестик — одна з найпоширеніших рахункових тех¬нік, вона найбільш легка, доступна у виконанні й пере¬зніманні узорів.
Завдяки цьому хрестик дає величезні і можливості для кольорової розробки орнаментального мотиву — найчастіше в червоно-чорній гамі. Краса зале¬жить від точного рахунку ниток тканини й діагонального перекриття верхніх стібків, які мають лягати в одному напрямку.
На зламі XIX—XX століть в Україні відбувається кар¬динальна зміна художньо-образного вирішення народної вишивки.
Пояснюється це поширенням техніки хрестика. Він відомий в Європі з XVIII століття, а в Росії та Ук¬раїні — з початку XIX століття. Цією технікою вишивали в містах і панських маєтках різноманітні предмети ін-тер'єрного призначення: декоративні панно, оздоби на меблі, скатерки, серветки тощо. Здебільшого ие були на¬тюрморти, пишні букети з об'ємно-мальовничими фор¬мами квітів, багатою гамою колірних відтінків.