Зображення «дерева-квітки» скрізь має тричасний по¬діл, шо в народній уяві асоціюється з
царством підзем¬ним, земним, небесним. Дерево — своєрідний зв'язок світу потойбічного з
небесним. Саме це підтверджує на¬явність зображень сонця, зірок. «Дерево життя» в
рушни¬ках є філософським осмисленням категорії вічності — минулого, сучасного,
майбутнього. Важливим у рушниках є зображення птахів. Поступово символіка птахів, як
не¬бесних представників, змінює своє первісне значення. Вони втрачають риси
фантастичності, їхні зображення на весільних рушниках XIX століття переходять у категорію
символів кохання, побажання сімейного шастя. Вигляд птахів набуває конкретно-реальних
рис.Крилами двір мітала, До свого гуменця.
На зображення «дерева життя» натрапляємо в гапту¬ванні XII століття. Воно може розглядатись як наповнен¬ня світу язичницької міфології новим християнським об¬разом. У XVII—XVIII століттях в українському гаптуванні в оздобленні єпитрахилей з'являється сюжет «Дерево Ієсеєве» як ілюстрація до родоводу Ісуса Христа, який ви¬шивальницями підсвідомо асоціюється з «деревом життя».
Українське церковне гаптування, вибагливий рослин¬ний орнамент бароко і, зокрема, мотив «Дерево Ієсеєве», безперечно, справили свій вплив на розвиток рослинно¬го рушникового стилю.
В шитві рушників XIX століття «дерево життя» — це емоційний образ природи, символ врожаю, родючості.
В народнопоетичній творчості «дерево життя», «дере¬во раю» асоціювалося з символом молодої та молодого. У весільній пісні співається:
Райське деревце над раєм стояло Квітло, проквітло, немного зродило, Веншй не зродило, як дві ягідочки: Перша ягідочка — молодий Івасьо, Друга ягідочка — молода Марися.