Ќаприк≥нц≥ ’≥’ Ч на початку XX стол≥тт¤ в орнаменђтац≥њ рушник≥в давн≥ образн≥ структури зникають, посту-паючись м≥сцем б≥льш зрозум≥лим.

—еред р≥зноман≥тних вишитих рушник≥в своњм художђньо-образним ладом вир≥зн¤ютьс¤ рушники ѕод≥лл¤. Ќайц≥кав≥ш≥ з них створювалис¤ в селах “омашп≤льсько-го,  рижоп≥льського район≥в ≥ особливо в селах  лсмб≥вка та √ородк≥вка. ¬они невелик≥ за розм≥ром, к≥нц≥ оздоблен≥ горизонтальними, вертикальними чи ск≥сними смугами геометричного або рослинного орнађменту, скомпонованого з окремих розеток. ¬ишивальниц≥ в≥дтворювали на полотн≥ фантастичних коней з крилами, казкових з розк≥шними хвостами птах≥в Ч пав, вершник≥в у в≥йськовому од¤з≥, ж≥ноч≥ зображенн¤ з п≥дн¤тими вгођру руками чи ≥з ж≥нками, котр≥ гримають коней ≤з вершђниками або птах≥в. ÷≥ вишивки зберегли з ¤зичницьких час≥в зображенн¤, що уособлювали сили природи, сонц¤, ¬еликоњ Ѕогин≥. ѕод≥льськ≥ рушники вир≥зн¤ютьс¤ ¤к розм≥рами, так ≤ орнаментальними мотивами й кольорођвим строЇм. ¬ишит≥ вони червоними, жовтими, син≥ми, зеленими та чорними вовн¤ними нитками, шо л¤гають опуклими рельЇфними р¤дами, утворюючи виразн≥, сповђнен≥ величного ритму композиц≥њ.

«авд¤ки особливому талантов≥ й в≥ртуозност≥ волод≥нн¤ техн≥ками, вишивальђниц≥ стол≥тт¤ми дбайливо збер≥гали й передавали з далеђкого минулого до сьогодн≥ красу узор≥в под≥льських рушђник≥в. ¬ сел≥  лемб≥вка вишивали рушники не т≥льки ж≥нки, а й чолов≥ки. —еред них Ч в≥дом≥ в 1940-х роках майстри Ч —ерг≥й ƒовгань, ќлекс≥й  уштар.