Поширений був звичай закривати померлому очі хус¬тиною й на могилі прибивати її до
хреста.Вишита хусточка, як і рушник, була дорогим пам'ят¬ним подарунком, який
супроводжував козака в далеких походах, чумака в тяжких мандрах, бідного в чужій сто¬роні
на заробітках. Це був символ вірності, пам'яті про рідний дім, про кохану. В українській
народній пісні «їхав козак па війноньку» козак, прощаючись з коханою, просить її:Дай мені,
дівчино, хустину. Може я в бою загину.Орнаментація рушників, як і хусточок, надзвичайно
різноманітна.
У процесі історичного та культурного розвитку в Ук¬раїні в кожній місцевості утворилися характерні орнамен¬тальні мотиви й композиційні рішення, найбільш улюб¬лена й поширена колірна гама, притаманні лише цьому осередкові техніки шитва. Дбайливо передавалися вони з покоління в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи й удоскона¬люючи їх.
Ще 100 років тому, досліджуючи вишивку, В. Стасов зазначав: «У народів давнього світу орнамент ніколи не містив у собі жодної зайвої лінії, кожна рисочка мала тут своє певне значення... Це — складна мова, послідовна мелодія, що має свою основну причину і призначена не лише для очей, а й для розуму й почуттів».
Водночас, вивчаючи орнаменти рушників, відчуваєш, що вони вражають ритмічною красою узорів і якоюсь таємничою, майже магічною силою, що йде від них. На¬явність жіночих зображень, «дерева життя», прадавніх ге¬ометричних символів свідчить про язичницький, сакраль¬ний зміст цих образів, віддзеркалюючи прадавні пра¬слов'янські язичницькі світоглядні уявлення, розроблену систему оберегової, заклинальної символіки.Окрему групу становлять сюжетні зображення на рушниках.