Все Об Истории Вышивки.



Рушниками зв'язували руки молодим під час вінчан¬ня, бажаючи щасливого подружнього життя:Почуєм, побачим, що нам скажуть, Біленьким рушничком рученьки зв'яжуть. Викуп молодої теж не обходився без рушника. На дівич-вечір, коли відбувався обряд прощання з дівуван¬ням, молода й подружки обв'язувались рушником. На картині Ф. Кричевськоіо «Наречена» відображено сааме цей момент, коли дружка тримає рушник, щоб обв'язати наречену. Обв'язування молодої рушником мало обрядо¬во-магічний захист від злих сил.

Після запросин гостей молода з дружками повертається до своєї хати, де в сінях стоїть «гільце» — невелике деревце, прикрашене стрічка¬ми та квітами. Його заносять до хати І ставлять на рушник. Батьки благословляють молодих хлібом на рушникові.

На всій території України рушником прикрашають коровай. Іноді обв'язують навкруги або кладуть на руш¬ник, в деяких місцевостях коровай прикривають навхрест рушниками і знімають їх лише толі, коли починають ділити його. Ді рушники забирас собі дружко.

Під час весілля молоді обдаровують одне одного. За традицією, наречена дарує молодому власноруч вишиту сорочку, хустину, рушники. Молодий відповідно обдаро¬вує її чоботами, хустиною та іншими подарунками. Обов'язком нареченої є обдарування дружбів рушниками. Цей звичай знайшов відображення в народних піснях: Мати Марусеньку родила.
Місяцем обгородила,
Сонечком підперезала,
До свекора проводжала.
Та сказала: Марусенька — не пряха,
Л матінка Марусина — не ткаха,
Лж вона раненько вставала,
Тонкі рушники напряла,
У тихого Дніпра білила,
Молодих дружків дарила.




Сайт создан в системе uCoz