Важлива роль рушника в похоронному обряді пояс¬нюється медіативною роллю, пов'язаною з
поєднанням сфер життя і смерті, адже похоронний обряд сприймався як сполучна ланка між
ними. Рушник — дорога життя, початок — народження, кінець — завершення життсвого
шляху.Часто перев'язували рушниками корогви, хрести під час походу, процесії чи
похорону.
Існував звичай перев'язувати рушником придорожні хрести. За етичними нормами поведінки, їх не займали й лише після того, як вони зовсім були знищені дощем або вітром, прив'язували новий рушник. Уживалися рушники під час похорону. Іноді ними на¬кривали тіло небіжчика, або клали під ноги; віз, на яко¬му везли домовину, встеляли рушником або килимом. Домовину також прикривали рушником, на який клали хліб. На знак жалоби вивішували на воротах або у вікні рушник. Домовину спускали на рушниках у яму й надмо¬гильний хрест, особливо на похованні хлопця, також пе¬рев'язували рушником. Учасників процесії пов'язували хусточками або рушниками.Існував звичай виготовлення похоронних рушників однією майстринею на все село.
Рушники широко застосовувалися під час народжен¬ня дитини. На Закарпатті рушник, що слугував для заюртання немовлят і перенесення на далеку відстань, звався «гайтка». Перекидаючи через плече, одним кінцем обгор¬тали дитину, а другий закріпляли спереду.
Особливу роль відігравав рушник у весільній обрядо¬вості як один з найважливіших
атрибутів. З малечку дівчата вчилися вишивати і прясти, згодом старанно го¬тували собі
посаг, ретельно заповнюючи весільні скрині, де серед сорочок, тканих виробів містилося
багато виши¬тих рушників. Кожна дівчина на посаг вишивала не мен¬ше 12—14 рушників, а
іноді навіть і більше.
А в коморі сволок,
На ньому рушників сорок,
БежІтс, внесіте
Та буярів прикрасіте.