Трохи інакше виконують аплікацію з тюлю. На ли¬цьовий бік тканини наносять рисунок. Потім
під ткани¬ну, тобто з вивороту, пришивають тюль. По лініях рисун¬ка вишивають густою
гладдю або «петельним швом», за¬хоплюючи кожним стібком обидві тканини. Таким самим швом
зшивають тюль з тканиною по контуру вставки. Після цього зайві шматочки тканини навколо
вставки вирізають І виходить вставка з тюлю, на якій аплікацією з тканини виробу виконано
узор.
Складочки прикрашають вирізи сорочок і низ ру¬кавів. Поверх дрібно закладених складочок виконується вишивка різними узорами. На рис. 51 продемонстровано
Складочки техніку вишивки по складочках. Стібок — горизонталь¬ний, що захоплює відразу дві, іноді три й більше складо¬чок залежно від узору. Китиці. Верхній одяг прикрашають китицями. Вони виконуються таким чином: м'яку вовняну нитку намоту¬ють на дощечку, ширина дощечки відповідає довжині майбутніх китиць. Кінець робочої нитки втягують у гол¬ку й кілька разів обмотують один з перегинів намотаних ниток. Робочу нитку зав'язують. Потім розрізають ножи¬цями протилежний перегин і робочою ниткою, що зали¬шилася, пришивають китицю в потрібному місці. Закарпаття вирізняється самобутністю технік вико¬нання й кольорової гами, яка охоплює до 10—15 барв. Використовуються також бісер, стеклярус, лелітки (мета¬леві блискучі кружечки). Рукава жіночих сорочок — густі, без пробілів, виконані «кучерявим» стібком, «заволіку-ванням», а також прозорим шитвом. Особливо цікаві со¬рочки з брижами. Це густо зібрані складки з вишитими поверх них узорами на манжетах, навколо шиї. Окрему групу становлять вишивки Гуцульщини, істо-рико-етнографічного регіону, куди входять гірські райони Івано-Франківської і Чернівецької областей і Рахівський район Закарпаття.