Сорочки Західного Поділля вирізняються темним ко¬лоритом. Це чорний з малою домішкою
темно-червоного або жовтого. Вишивка має складну композицію й розміщується на комірі,
чохлах. Особливістю сорочок Західного Поділля є наявність двох вертикальних ліній на
грудях — «погрудки», трьох на спині, а також пишно оз¬добленого рукава. Це широка
горизонтальна смуга поли¬ка з трьох частин і розшивка рукава у вигляді трьох вер¬тикальних
смуг рослинно-геометричного орнаменту або ж косих смуг, здебільшого геометричного малюнка.
Вишивки Тернопільської області характеризуються насиченим, темним, аж до чорного,
колоритом. Виконані вовною, густі, без пробілів, орнаменти суцільно вкрива¬ють рукава
жіночих сорочок, гаптовані «поверхневим швом». Із початку XX століття поширилася
хрестикова техніка, квіткові орнаменти, сама ж вишивка стала яск¬равіших кольорів.
На Східному Поділлі для надання сорочкам особливо святкового вигляду суцільні маси орнаменту, що вкрива¬ли усе тло рукава, розцвічували срібними й золотими нитками, легкості й ажурностї сорочкам надає змережу¬вання окремих частин «павучками».
Особливістю вишивки є наявність двох вертикальних ліній на грудях — «погрудок», трьох на спині, а також пишно оздобленого рукава. Цс широка горизонтальна смуга з трьох, іноді з п'яти (як на Гусятинінині) частин, а розшивка рукава — у вигляді вертикальних смуг рос¬линно-геометричного орнаменту або косих смуг, здебільшого геометричного малюнка. Виконані вовною, густі орнаменти суцільно вкривають рукава жіночих со¬рочок. На території східних районів Тернопільщини вирізняються яскравістю вишивки Чортківського, Ву-чацького та Монастирського районів. На Гусятиншині самобутніми центрами були села Самолусківці, Яблунів, Глібів, Гримайлів, Копиченці, Базар, Джурин та ін. КопиченцІ — відомий центр вишивання. Орнаменти шитва з дитинства полонили нині відому на весь світ майстриню — Марію Зарембську. Творчо переосмислені узори, які вишивали мама й бабуся, осучаснені артистич¬ною фантазією Зарембської, бездоганні за кольоровою гамою й технічними засобами, лягають на полотно руш¬ників, прикрашають чоловічі й жіночі сорочки. Сьогодні вони є окрасою галереї «Рідна хата», що на Костьольній вулиці Києва.