До традицій народного костюма звертається у своїй роботі Стефанія Кульчицька. Кожен її
твір свідчить про те, які великі можливості містить у собі вивчення народних строїв.
Художниця використовує і розвиває традиції класичної спадщини народного одягу, його
різноманітне декоративне оформлення вишивкою, аплікацією, шнуруванням, металевими
прикрасами. Вишивка перебуває в нерозривному зв'язку з кроєм виробу, підкреслюючи і
виявляючи його конструкцію.
Художницю Ганну Вінтоняк приваблює логічність і простота народного одягу, його глибока образна наснаженість. її роботи — це осягнення цілісної образно-конструктивної системи народного вбрання, в якій рівноправними елементами є крій, фактура тканини, декоративне оздоблення. Ці принципи сприйняті художницею з позицій сучасної моди. її роботи не копіюють традиційний народний одяг і окремі його елементи, вони є результатом того враження, що справив на художницю костюм тієї чи іншої області.
Глибока образно-декоративна змістовність української вишивки в поєднанні з доцільністю і простотою крою народного костюма приваблюють львівських художниць Валентину Шелест та Світлану Заболоцьку. їхні ансамблі «Полісся», «Полтавчанка» — цілком оригінальні твори.
З позицій сьогоднішнього осмислення народних традицій Шелест та Заболоцька скеровують свою творчу увагу на осягнення основних принципів формотворення художнього образу народного вбрання. Вони виявляють і підкреслюють найбільш типові і виразні засоби декорування і крою. Верхній традиційний одяг, його своєрідне оздоблення вишивкою, аплікацією надихає художника Будинку моделей України Григорія Мепена.