Вишивка гладдю, що на Львівщині має назву гапт, або кладення, набуває у 30-ті роки
розповсюдження на території Київського Полісся. Тут широко побутують «писані» або
«рисовані» жіночі і чоловічі сорочки, в яких прикрашають комір, чохли, поділ, рукави. Це
умовно вирішені різноманітні за формою квіти, листочки, пуп'янки з численними пагінцями,
вусиками, відростками.
Вишивання «писаних» сорочок потребувало неабиякої вправності і художнього хисту як у композиційній побудові орнаментів, так і в їх розмішенні і ритмічному зіставленні на загальній схемі сорочки. Так, в с. Мусійки Іванківського району найкращою майстринею була Ганна Єрмоленко, в с.
Сукачі — Катерина Онопрієнко. Відомою на все село Болотню була мати Марії Приймаченко Параска Василівна.
Сучасна українська вишивка — складне, багатогранне явище. Розвивається вона в сфері традиційно-побутового, самодіяльного мистецтва та творчості художників-професіоналів.
Традиції української вишивки і подальший розвиток її локальних особливостей знаходимо на підприємствах Укрхудожпрому.розташованих у визначних центрах народної творчості. Саме тут працюють народні майстри, художники, діяльність яких спрямована на дбайливе вивчення кращих зразків вишивки, збереження її класичного надбання.