У своїх пошуках петриківчани виходили з традицій настінного малювання і власних творчих
спрямувань. їхні роботи — це типовий петриківський розпис, відтворений технікою гладі.
Для робіт Параски Власенко цього періоду характерним є принцип вільної, невимушеної І
водночас врівноваженої композиції, сповненої святкового, мажорного звучання. Вона будує
свої панно на поєднанні об'ємних і площинно трактованих форм.
Починаючи з ЗО—40-х років у вишивці утверджується тенденція до створення речей підкреслено декоративного характеру. Водночас відчутне прагнення скерувати вишивку в бік сюжетно-тематичних полотен з підсиленням рис станковізму. В таких творах вишивка виступає лише як технічний засіб для створення художнього образу.
У 30-ті роки в народній вишивці відбуваються певні зміни художнього стилю. В буковинському шитві це проявляється у все більшому розповсюдженні рослинних мотивів, їх реалістичному трактуванні.
Розширюється колірна гама яскравих тонів, застосовуються тонкі нитки муліне, кольоровий бісер.
Техніки гладь, хрестик витісняють давні місцеві народні техніки.
Яворівська вишивка Львівської області в 20—30-х роках також переживає оновлення своєї художньо-образної мови. Дрібноузорні орнаменти, що прикрашали вироби домашнього полотна, поступилися місцем соковитим, крупнорельєфним багатобарвним орнаментам на фабричній кольоровій тканин.